1. Словник української мови у 20 томах

вислужник

ВИСЛУ́ЖНИК, а, ч., зневажл.

Те саме, що прислу́жник 2.

В останнiй прихiд розповiла Катря пожильцям барака: нахабнiє, розоряється той вислужник Йона, життя вже вiд нього нема (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вислужник — -а, ч. Ревний служака, що за будь-яку ціну домагається вищої службової посади, звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вислужник — див. підлабузник Словник синонімів Вусика