1. Словник української мови у 20 томах

височувати

ВИСО́ЧУВАТИ, ує, недок., що.

Виділяти що-небудь краплями.

Приймочка в насінних рослин вистилається пухкою тканиною, що височує із себе густу цукристу вологу і приймає плідний пилок (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. височувати — висо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. височувати — ВИСО́ЧУВАТИ, ує, недок., перех. Виділяти що-небудь краплями. Словник української мови в 11 томах