вистилати
ВИСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СЛАТИ, стелю, стелеш, док., що, чим і без дод.
Те саме, що вистеля́ти.
– Вимощу.., – хвалився він, вибиваючи та вимощуючи, щоб не було ні згористо, ні з ямами. Вимостивши [солому], він стрибнув з воза і почав вистилати рядном, що винесла Оришка (Панас Мирний);
– Приліг би ти, синку, відпочив трохи .. – І вже на полу вистилає (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вистилати — вистила́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вистилати — -аю, -аєш, недок., вислати, -стелю, -стелеш, док., перех. Те саме, що вистелити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вистилати — див. мостити Словник синонімів Вусика
- вистилати — ВИСТЕЛЯ́ТИ (укривати чим-небудь усю поверхню чогось), ВИСТИЛА́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ, ВИМОЩА́ТИ рідше. — Док.: ви́стелити, ви́слати, ви́мостити. Зів'яла та посохла трава, якою вистелив Йон своє кубелечко на винограднику (М. Словник синонімів української мови
- вистилати — Вистила́ти, -ла́ю, -ла́єш; ви́слати, -стелю, -стелеш, -стелють, звич. (див.) вистеля́ти, ви́стелити Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вистилати — ВИСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СЛАТИ, стелю, стелеш, док., перех. Те саме, що вистеля́ти. — Вимощу.., — хвалився він, вибиваючи та вимощуючи, щоб не було ні згористо, ні з ямами. Словник української мови в 11 томах
- вистилати — Вистилати, -лаю, -єш сов. в. вислати, -стелю, -лиш, гл. 1) Устилать, устлать. Тут тобі, серденько, в степу погибати, русими кудрями степи вистилати. Мет. 94. 2) Разстилать, разостлать. Ой там брала дівка льоночок дрібненький, вона ж його брала, тонко вистилала. Грин. ІІІ. 413. Словник української мови Грінченка