виструнченість

ВИ́СТРУНЧЕНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. ви́струнчений.

Класицизм відзначається гармонійністю світосприйняття, раціоналізмом, нормативністю, виваженістю творчих задумів, виструнченістю й довершеністю форм, драматургії і т. ін. (з наук. літ.);

Вишукані вечірні сукні виконавиць, бездоганні фраки солістів, їхня схвильованість, виструнченість створюють у глядацькому залі особливу атмосферу урочистості моменту, очікування чогось незвичайного (із журн.).