висівати

ВИСІВА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СІЯТИ, ію, ієш, док., що.

1. Сіяти що-небудь повністю або в певній кількості.

Ще в березні він висівав насіння в горщечки і щодня піклувався про майбутні сходи (О. Донченко);

– Відібрані сорти [бавовни] ми висіваємо в цім році в масових масштабах уперше (Іван Ле);

Він уявою знову й знову палив весняні ватри, .. разом з молодою жінкою Марійкою висівав ячмінь та овес (І. Чендей);

– Висіяти можна, – погоджується вчитель. – Та якщо наші до наступних жнив не встигнуть повернутися сюди, то врожай дістанеться окупантам (Є. Доломан);

// тільки док. Сіючи, витратити все.

– Посівматеріал вийшов, – видихнув він [Прокіп] за один раз і важко сів на стілець. Оксен .. затих, очі його зробилися суворими. – Як нема? Тобі ж давано! – Що ж, що давано! Висіяли (Григорій Тютюнник);

У нього зерна було трошки. Частину висіяв, а частину роздав агрономам і рільникам-агротехнікам (М. Стельмах).

2. Сіючи що-небудь через сито, решето і т. ін., відокремлювати менші часточки від більших або від сміття; просівати.

З цього дня Матвій сіяв великим решетом на мотузках пісок. Висівав його так, що він був чистенький, як пшеничне борошно (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

висівати

Значення в інших словниках