виткати

ВИ́ТКАТИ, тчу, тчеш, док., що і без прям. дод.

1. Виготовити способом ткання (килим, тканину і т. ін.).

Дали п'ять кошиків льону, звеліли до завтра напрясти, полотно виткати, побілити та в сувої покачати (з казки);

Напряде [Мотря] отак літ за двоє, оснує, витче, та й сорочка є (Панас Мирний);

* Образно. Безжалісна музо!.. Усі таємні свої скарби тобі я повинна віддать, І килим, що виткали мрії, під ноги тобі простелити (Леся Українка);

Мати була чудова ткаля, ткала дорогі плахти і килими для панського двору, пояси і рушники, але не змогла виткати собі долю (Ю. Мушкетик);

* У порівн. Метелики були ще красивіші. Кожного з них наче виткала невідома ткаля з золотих пушинок (Є. Гуцало).

2. Зробити в процесі ткання візерунок або малюнок на чому-небудь.

Жона якогось царственого скіфа зеленим шовком виткала цей луг (Л. Костенко);

* Образно. Хай ненависник мій і обидчик Позабуде всі кривди оті І узорами синіми витче Мої мислі на самоті (А. Малишко).

3. Використати до кінця на ткання певну кількість ниток.

Бувало – як цівку витче вже й нову закладе, а сидить задуманий, мов забув, що далі робити (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me