витрачати

ВИТРАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИТРА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРАТИТИ, ачу, атиш, док., що.

1. Використовувати, віддавати що-небудь для чогось.

Не шкода б було, якби витрачував сили на роботу, потрібну для нас (М. Коцюбинський);

Микола Васильович стільки витрачає води на вмивання, що мимоволі порівнює самого себе з якоюсь водяною птицею (М. Трублаїні);

Я почала його [листа] увечері, витративши енергію на перекладі (Леся Українка);

– Всі сірники витратив і не закурив через вас! – промовив він сердито і глянув на писаря (С. Васильченко);

// Тратити в певній кількості на що-небудь (про гроші, кошти).

Ні на родину, ні на котів цих грошей [з пенсії] баба не витрачала ні копійки (Ю. Смолич);

Був час, коли Сташка витрачала чималі кошти на різні мастила проти ластовиння (Ірина Вільде);

Прочитав я його вірші – бачу: талант. Плювать, думаю, – витрачу дві-три сотні, а виведу чоловіка в люди (С. Васильченко).

2. перев. зі сл. марно, даремно і т. ін. Губити, втрачати.

– Ні, спасибі. Я чаю більше не хочу, – відказав він, – шкода таке добро марно витрачати! (Панас Мирний);

– Ви даремно витрачаєте час: своїми голослівними твердженнями ви нічого мені не доведете (Ю. Шовкопляс);

Довелось бігти аж у селище до базарної площі. І знову витратила [дівчина] з півгодини, коли не більше (В. Козаченко).

◇ (1) Витрача́ти (тра́тити) по́рох – докладати значних зусиль для здійснення, досягнення чого-небудь (перев. марно, без сподіваних наслідків).

Лінія знову замовкла. Маковейчик ще деякий час надсадно кричав у трубку, лаючи свого напарника .. Одначе, видно, даремно витрачав Маковей свій порох: напарник таки мовчав (О. Гончар);

– У мене, наприклад, всі корови високоудійні .. – Ясно? – ущипливо резюмував Кологойда. – А ви нас, рабів Божих, викликали серед ночі, агітуєте, накачуєте. Тратите порох, ламаєте, як ото кажуть, двері (І. Рябокляч).