витруювати
ВИТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТРУЇТИ, ую, уїш, док.
1. кого, що. Винищувати всіх, усе або багатьох, багато отруйними речовинами.
Каменоломні були перетворені бійцями і командирами резерву Кримського фронту в неприступну підземну фортецю. Фашисти витруювали їх газами, розстрілювали з танків, підривали з поверхні потужними фугасами з авіабомб (із журн.);
Микола Назарук, батько героя. Син його пiд рейхстагом полiг, а вiн працював тут бригадиром i якимись хiмiкатами очi йому витруїло... (О. Гончар).
2. що, перен. Знищувати що-небудь дощенту.
– Та як ті писарі, то вони, здається, і душу і серце у себе прописали, витруїли, – своє співає Настя. – Уже де тілько писар – то так і стережися як огню (Панас Мирний);
Обрахунок витруїв у її, як кажуть, серці будь-яку здібність до щирого почуття (Д. Бузько);
Якась непереможна впертість сидить у ньому, сидить так міцно, що її не витруїти ні голодом, ні муками, ні оцим тюремним життям (А. Дімаров).
Значення в інших словниках
- витруювати — витру́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- витруювати — -юю, -юєш, недок., витруїти, -ую, -уїш, док., перех. 1》 Винищувати всіх чи багатьох отруйними речовинами. 2》 перен. Знищувати що-небудь дощенту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витруювати — див. нищити Словник синонімів Вусика
- витруювати — ВИТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТРУЇТИ, ую, уїш, док., перех. 1. Винищувати всіх або багатьох отруйними речовинами. 2. перен. Знищувати що-небудь дощенту. У своєму творі ["Бур’ян"] А. Головко ставив завдання бичувати пороки, хиби.. Словник української мови в 11 томах