витьохкувати

ВИТЬО́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод.

1. Співати тьохкаючи (про соловейка).

Мар'яна одхилила голову вбік, зацікавлена слухала, що витьохкував недалечко в гіллі соловей (С. Васильченко);

І соловей в просвітленому гаї витьохкує (І. Гончаренко);

В густих кущах калини витьохкували солов'ї (В. Малик).

2. Видавати звуки, схожі на тьохкання.

Хтось прорубував ополонку, і поміж берегами витьохкувало і ляскало (Григорій Тютюнник);

Жовті сап'янці стукотіли, й витьохкували під ними мостини, й повискувала скрипка, бубни вже не бубоніли, не дудоніли, а ахкали і заливчасте [заливчасто] сміялися брязкальцями (Ю. Мушкетик);

Розпечений бетон витьохкував під дощем (Є. Пашковський).