1. Словник української мови у 20 томах

вихаркувати

ВИХА́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХАРКАТИ, аю, аєш, док., що.

Харкаючи, видаляти мокроту або що-небудь інше з горла.

Іноді кашляв і вихаркував шматки крові, які безсило падали йому на груди (М. Хвильовий);

Вихаркуючи воду, вицокуючи зубами, ладижинський посланець Пархім Губа сказав, що цидула, яку віз, розмокла у воді й загубилася (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихаркувати — виха́ркувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вихаркувати — -ую, -уєш, недок., вихаркати, -аю, -аєш, док., перех. Харкаючи, видаляти мокроту або що-небудь інше з горла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихаркувати — ВИХА́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХАРКАТИ, аю, аєш, док., перех. Харкаючи, видаляти мокроту або що-небудь інше з горла. *Образно. Давид тоді йому: — Ну, ти, Матюхо, це кинь: я тобі не Тихін, що ось другий місяць печінки, тобою одбиті, кров’ю вихаркує (Головко, II, 1957, 37). Словник української мови в 11 томах