вичаруваний

ВИ́ЧАРУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́чарувати.

Яка вічна поезія може бути вичарувана із слова, із звичайнісінького, ніби ж буденного матеріалу! (О. Гончар);

* У порівн. Жодне багаття не розпалене в Радогості, бо всі кинулися назустріч небезпеці, ще не вірячи в неї, .. ще кленучи не ворога, який з'явився, немов вичаруваний пущами, .. а проклинаючи Родолюба (П. Загребельний).