вичути
ВИ́ЧУТИ, ую, уєш, док., діал.
Почути, відчути щось.
Мимоволі Максим почав дослухатися до розмов, – йому хотілося вичути, вловити тут душу людини (І. Багряний);
Ферхад-паша мав би вичути в цьому спокої загрозу для себе, але, захоплений своїми звинуваченнями, він утратив будь-яку обачність (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me