вишкварювати

ВИШКВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ШКВАРИТИ, рю, риш, док.

1. що. Витоплювати жир із сала.

Потрібно вишкварити сало, злегка обсмажити в ньому свинину, заправити сіллю, перцем, часником, грибами, томатною пастою та зеленню петрушки (із журн.);

* Образно. Не кров, а полум'я бухнуло тоді в мізок Поцілуйка. Слова партизана вишкварювали з нього всі соки (М. Стельмах).

2. що і без дод., перен., розм. Пристрасно, азартно, з особливою силою робити що-небудь.

На одній [футболці] вишкварював оркестр якихось патланів, на другій хизувалася зеленоока смаглява красуня, третя була чиста, голуба й чиста. Едик вибрав третю (Ю. Мушкетик);

Хлопці заходилися вишкварювати гопака (із журн.).

3. чим, перен., розм. Пекти, палити (про сонце, спеку).

Тепер сонечко піднялося, вишкварює ультрафіолетом по-гірському, сильно (із журн.).