вишколеність

ВИ́ШКОЛЕНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. ви́школений.

Краща зброя, вишколеність, дисципліна та організація польського війська взяли гору. Шляхта розбила козацько-селянські загони (з навч. літ.);

Зовнішній вигляд і манера поводження офіціантів говорять про вишколеність, дисципліну та повагу до клієнтів (із журн.).