вишпурювати

ВИШПУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ШПУРНУТИ, ну, неш, док., кого, що, розм.

1. Із силою викидати геть.

Я відчиняю вікно і вишпурюю будильник (із журн.);

Бідолашний удівець, закипаючи від гніву, заходився вбиратися, а що одяг його пані Ліндерова вишпурнула у вікно, то зодягся він у мундир (Ю. Винничук);

Лукаш не втримався і погрозив: – Ось я вас вишпурну, розповідайте коротко, але зв'язно (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

2. перен. Виганяти звідкись, куди-небудь.

Ці представники світових убийць [убивць] і грабіжників, представники “товарних джентльменів” були у нас тільки через те, що большевики [більшовики] вишпурнули їх од себе (В. Винниченко).