вияснювання
ВИЯ́СНЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вия́снювати 1, 3, 4 і вия́снюватися 1, 3.
Антонич не міг не пробувати шукати виходу з розчарування в суспільних ідеалах, у вияснюванні свого людського зв'язку із життєдайними силами природи (з наук. літ.);
– Не поможе вияснювання, – з заклопотанням у голосі мовив староста. – Справа реформи тої каси дуже непопулярна (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вияснювання — вия́снювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вияснювання — -я, с. Дія за знач. вияснювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вияснювання — Вия́снювання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)