1. Словник української мови у 20 томах

виїмчастий

ВИ́ЇМЧАСТИЙ, а, е.

Який має виїмки (див. ви́їмка 1), вирізи.

Темно-синя, лискуча ріка виїмчастими шматками проглянула з-за кущів (М. Стельмах);

Підвіски виконані в техніці виїмчастої і перегородчастої емалі з геометричним орнаментом синього й попелястого кольорів (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виїмчастий — ви́їмчастий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. виїмчастий — -а, -е. Який має у собі виїмки (у 1 знач.), вирізи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виїмчастий — ВИ́ЇМЧАСТИЙ, а, е. Який має у собі виїмки (в 1 знач.), вирізи. Темно-синя, лискуча ріка виїмчастими шматками проглянула з-за кущів (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 916). Словник української мови в 11 томах