1. Словник української мови у 20 томах

вйо

ВЙО, виг.

Уживається як окрик, яким підганяють коней; но.

– Вйо! – закричав він дико, і ми виїхали на дорогу чи на якусь рівну галявину (І. Муратов);

– Вйо, коні! – стрельнув батогом Іван (М. Стельмах);

Вона [царівна] одяглася в хлоп'яче вбрання, приторочила свою вишиванку до сідла, скочила на коня і – вйо! – майнула поміж чагарями до Ведмежої долини (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вйо — вйо вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вйо — виг. Окрик, яким підганяють коней; но. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вйо — НО виг. (окрик, яким підганяють коней), ВЙО, ГАТТЯ́. Словник синонімів української мови
  4. вйо — Вйо!, вйо-вйо́! виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вйо — ВЙО, виг. Окрик, яким підганяють коней; но. — Вйо, коні! — стрельнув батогом Іван (Стельмах, На.. землі, 1949, 237); — Вйо! — закричав він дико, і ми виїхали на дорогу чи на якусь рівну галявину (Мур., Бук. повість, 1959, 236). Словник української мови в 11 томах
  6. вйо — Вйо! меж. Крикъ на лошадей: но! Вх. Лем. 398. Словник української мови Грінченка