вкарбований

ВКАРБО́ВАНИЙ (УКАРБО́ВАНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до вкарбува́ти.

Колись Франко сидів тут [у тюрмі], та не стих Бунтарський дух. Він навіть гнівні вірші Творив тут, кажуть. Онде на стіні слова його, вкарбовані у камінь (Л. Забашта);

Начерки, ескізи мають супроводжувати молодого графіка всюди для того, щоб, вільно оперуючи вкарбованими формулами-зображеннями, ніколи не повторюватись (з наук. літ.);

Вона вперше вжила це слово, вкарбоване в пам'ять з часів полярної епопеї. Зараз воно сприймалося всіма по-новому, з набагато ширшим змістом (О. Гончар);

Знав [Мельхіседек] ціну доброму знанню історії, розуміння шляху розвитку рідного йому народу, – цей набуток, вкарбований в нього іншими, слід було поберегти, не знівечити в першому-ліпшому бою (Г. Колісник);

// вкарбо́вано, безос. пред.

Є в Китаї камінь. Напис там вкарбовано в габі: “Той, хто друзів не шукає, – він є ворог сам собі” (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);

У парапет оглядової вежі вкарбовано лінії з назвами міст світу, цифрою позначено відстань (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

вкарбований

Значення в інших словниках