1. Словник української мови у 20 томах

вкольнути

ВКОЛЬНУ́ТИ (УКОЛЬНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., розм.

Однокр. до вко́лювати.

* У порівн. – Хто ж тобі стане дурно чуже добро доглядати? – запитав Грицько. Христю – як хто голкою укольнув (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкольнути — вкольну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вкольнути — див. укольнути. Великий тлумачний словник сучасної мови