1. Словник української мови у 20 томах

вкорочувати

ВКОРО́ЧУВАТИ див. укоро́чувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкорочувати — вкоро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вкорочувати — Коротити; (вік) скорочувати; (язика) при-, втинати, примушувати мовчати кого; (крок) СПОВІЛЬНЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вкорочувати — ЗМЕ́НШУВАТИ (робити меншим обсяг, величину, кількість чого-небудь), УМЕНША́ТИ (ВМЕНША́ТИ) розм., УМЕ́НШУВАТИ (ВМЕ́НШУВАТИ) розм., УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ) заст., ЗМЕНША́ТИ діал., УЙМА́ТИ діал., УМАЛЯ́ТИ рідко, УМА́ЛЮВАТИ рідко; ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. вкорочувати — Вкоро́чувати, -чую, -чуєш; вкороти́ти, -рочу́, -ро́тиш; вкороти́, -ті́м, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)