вкраплювати

ВКРА́ПЛЮВАТИ (УКРА́ПЛЮВАТИ), юю, юєш, рідко ВКРА́ПУВАТИ (УКРА́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКРА́ПИТИ (УКРА́ПИТИ), плю, пиш; мн. вкра́плять; док., що, у що.

Уводити, включати щось окремими частинками в масу чого-небудь іншого.

Шевченко вживає окремі лексеми з оригіналу “Слова” [“Слова о полку Ігоревім”], вкраплює давньоруські вирази й форми, характерні для стародавніх літописів (В. Русанівський);

А. Малишко широко використовує діалог для розкриття душевного стану дійових осіб, вдало вкраплює в розповідь фольклорні елементи (з навч. літ.);

Створення спеціалізованих класів і шкіл стало значною подією в модернізації освіти: з'явилася реальна можливість вкраплювати у зміст шкільної математики сучасні ідеї математичної науки (із журн.);

* Образно. В мою картину щодня вривалося сонце, що заходило й кидало в моїх лицарів у шоломах черлені списи, і це трохи псувало елегію миру й спокою, вкраплювало тривогу й порушувало мій задум (Р. Федорів);

* У порівн. Каже хмарка: – А я бризну! Каже льон: – А я росту! Зацвіту – мов голубизну вкраплю в прозелень густу... (П. Тичина).