вливати

ВЛИВА́ТИ¹ (УЛИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛИ́ТИ (УЛИ́ТИ), ВВІЛЛЯ́ТИ (УВІЛЛЯ́ТИ, УЛЛЯ́ТИ), увіллю́, уві́ллє́ш і уллю́, уллє́ш, док., що, у що.

1. Лити що-небудь кудись, у середину чогось.

Багатим та скупим вливали Розтопленеє срібло в рот (І. Котляревський);

Ми кинулись вливати фізіологічний розчин, глюкозу, кров (Ю. Яновський);

Він побіг до сусідів і сказав, що Явдоха впала і не встає. Сусіди прибігли в хату, розціпили Явдосі рота і влили води (Григорій Тютюнник);

Сьогодні я чомусь не п'янію, хоч уже ввілляв у себе не один келих ризького бальзаму (В. Речмедін);

* Образно. Надходить смуток у плащі рудому І переслідує уперто й люто, Влива у спогади гірку отруту І не дає розрадити нікому (Ю. Винничук);

І в кожну пісню увіллю Весь жар, всю кров мою (О. Олесь);

В світовий процес творіння Влиймо всі духовні сили (М. Вороний).

2. перен. Викликати якесь почуття, настрій, вселяти думку.

Надія заспокоює серце, душу, вливає в серце радість із степовим повітрям (І. Нечуй-Левицький);

Тарас Шевченко вливав у серця своїх земляків віру в те, що настане такий час, коли оживуть степи, озера (П. Тичина);

Професор доктор Литвинов від всієї душі хотів добра Давидові. Він .. вливав у самісіньку душу свій найщиріший намір: – Слухайте, Давиде! Ви молодий. Вам ще треба жити... (І. Багряний);

Це – чарівна сопілка. Вона розгонить тугу й вливає силу в серце (Василь Шевчук);

Ся промова відразу влила в зібрання бадьорий, живий настрій (І. Франко).

3. перен. Поповнювати склад кого-, чого-небудь.

У травні 1687 року Голіцин зібрав двохсоттисячне військо, до якого влив і шістдесят тисяч козаків під проводом Самойловича (Г. Колісник);

Історія знає чимало прикладів, коли той чи той народ зникав номінальне [номінально], вливши свою кров у кров сильнішого (І. Білик);

Щоб запустити економіку, в неї треба влити гроші (з газ.).

◇ (1) Вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю – зіпсувати все якою-небудь незначною, але неприємною дрібницею.

– Тарасенко наприкінці влив у бочку меду й ложку дьогтю: – А чи мав підліток злий умисел? (з газ.).

ВЛИВА́ТИ² див. улива́ти¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вливати — влива́ти 1 дієслово недоконаного виду лити в середину чогось; додавати влива́ти 2 дієслово недоконаного виду обливати, заливати що-небудь Орфографічний словник української мови
  2. вливати — I (уливати), -аю, -аєш, недок., влити і ввілляти (улити, увілляти), увіллю, увіллєш і уллю, уллєш, док., перех. 1》 Лити що-небудь кудись, усередину чогось. 2》 перен. Викликати якесь почуття, настрій, вселяти думку. 3》 перен. Уводити, вносити щось до складу чого-небудь. II див. уливати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вливати — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) мед. (впускати, лити що-небудь у тканини чи порожнини організму), ВЛИВА́ТИ (УЛИВА́ТИ). — Док.: ввести́ (увести́), вли́ти (ули́ти), ввілля́ти (увілля́ти). Словник синонімів української мови
  4. вливати — Влива́ти, -ва́ю, -ва́єш; вли́ти, увіллю́, увіллє́ш або віллю́, віллє́ш; влий, вли́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вливати — ВЛИВАТИ¹ (УЛИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛИ́ТИ і ВВІЛЛЯ́ТИ (УЛИ́ТИ, УВІЛЛЯ́ТИ), увіллю́, увіллє́ш і уллю́, уллє́ш, док., перех. 1. Лити що-небудь кудись, у середину чогось. Багатим та скупим вливали Розтопленеє срібло в рот (Котл. Словник української мови в 11 томах