вмах
ВМАХ (УМА́Х), присл., діал.
Вмить.
Одежу всю цвітну порвала [Лавинія], А чорну к [до] цері прибирала, Мов галка, нарядилась вмах (І. Котляревський);
З потемнілої півночі, підсвітлені знизу жовтою половинкою сонця .. на нас налітали посріблені крапелини. Поривчасте небо вмах зупинилося, пішло шкереберть, і на мене й на Кодиму посипалися качки (М. Вінграновський);
Кайдан казав, що треба вибратися вмах, а сам ліз по драбині, як ведмідь (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me