вм'ятинка

ВМ'Я́ТИНКА (УМ'Я́ТИНКА), и, ж.

Зменш. до вм'я́тина.

Він [батько] цупко, наче мене самого, за вуха пiдтягував до свiтла понiвеченi чоботята.., нацiлював на пiдкiвки i очi, й товстуватi губи: одну – з цурпалками вусiв, а другу – з вм'ятинкою (М. Стельмах);

У себе в хаті все було знайоме – де яка вм'ятинка на стіні (з наук.-попул. літ.).