вовкодухий
ВОВКОДУ́ХИЙ, а, е, розм., рідко.
Лютий, злий (про людину).
Двоє чи троє, почувши, що отаман вовкодухий, не ризикнули заходити. Вирішили чекати слушнішого моменту (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вовкодухий — -а, -е, зах. Злий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вовкодухий — див. злий Словник синонімів Вусика
- вовкодухий — Вовкодухий, -а, -е Злой. Волын. г. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка