воднодух
ВОДНОДУ́Х, присл., розм.
Одним ковтком.
Вони підійшли до кіоску, воднодух випили по склянці зельтерської і пішли далі (М. Олійник);
Я підвівся, налив собі вина і воднодух випив (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- воднодух — водноду́х іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови