вододіл

ВОДОДІ́Л, у, ч.

1. Простір, який розділяє суміжні водні системи.

– Наша хата акурат на вододілі. Ті води, що течуть з Терентієвої половини, пробиваються до Дніпра, а ті, що з моєї, – до Вісли (Б. Харчук);

Коник чабана несподівано швидко промчав низинкою і вискочив на вододіл, по якому летів дивний скакун (Д. Білий);

Поселення в Західному Криму розташовувалися порівняно компактними групами поблизу річок, джерел питної води та сприятливих для хліборобства ґрунтів, іноді на вододілах (з наук. літ.);

Поверхневий вододіл проходить через найвищі точки земної поверхні, що лежить між двома водними системами (з наук. літ.);

Є чіткі правила нанесення кордонів, особливо державних, вони нерідко проходять по природних межах (річках, вододілах тощо) (з навч. літ.).

2. перен. Межа, що розділяє протилежні явища, поняття, судження і т. ін.

На порозі повернувся [Любимський], сказав: – Проклався вододіл у нашому суспільстві, і людність топче дороги врізнобіч (Р. Іваничук);

Вододіл – між тутешністю та чужинством, причетністю і непричетністю, присутністю і неприсутністю (психологічною) в домі автохтонного етносу – проліг через мову (О. Забужко).