1. Словник української мови у 20 томах

водонос

ВОДОНО́С, а, ч.

1. Той, хто носить воду.

Він пригадав собі, що вчора післав [послав] Мортка, щоби збирав по Дрогобичі [Дрогобичу] всяку голоту, .. водоносів, сміттярів та глинарів (І. Франко);

Виливаючи в бачок воду, водонос, хоч як пильнував його наглядач, устигав кинути одне чи двоє слів (Ю. Збанацький);

Прийшли водоноси за наш стіл. Сьорбають свинячу юшку та щось між собою весело базікають (Ю. Логвин).

2. заст. Посудина, у якій зберігають і носять воду.

Старий Скиба зняв хутко водоноса свойого з пліч, витягнув журавлем повний (К. Гриневичева);

Фреска Київської Софії XI ст. на тему “Благовіщення” зображає Богородицю, що стоїть біля колодязя з водоносом у руках і прислухається до слів ангела (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. водонос — водоно́с іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. водонос — -а, ч. Той, хто носить воду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. водонос — ВОДОНО́С, а, ч. Той, хто носить воду. Він пригадав собі, що вчора післав Мортка, щоби збирав по Дрогобичі всяку голоту,.. водоносів, сміттярів та глинарів (Фр., V, 1951, 426); Виливаючи в бачок воду, водонос, хоч як пильнував його наглядач, устигав кинути одне чи двоє слів (Збан., Єдина, 1959, 98). Словник української мови в 11 томах