возговорити

ВОЗГОВОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док.

ц.-с., уроч. Почати говорити; заговорити.

Став [кум] драматичний весь і возговорив: – Слухайте, кумо, і ви, хрещениці, й ви, сусіди! (М. Куліш);

Я випалив до чорноти жури Свою прокляту одчайдушну душу І жестами, нiмий, возговорив... Хай жестами. Але сказати мушу (І. Драч).