возз'єднавчий

ВОЗЗ'ЄДНА́ВЧИЙ, а, е.

Стос. до возз'єднання.

Возз'єднавчий процес мав після історичного акту Злуки 1919 р. об'єктивний характер (з наук. літ.);

Коли 1946 року проходив возз'єднавчий собор, греко-католицькому священику Богданові Смуку було десять років (з рел.-церк. літ.);

Возз'єднавча акція;

Возз'єднавчі діяння.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. возз'єднавчий — возз'єдна́вчий прикметник Орфографічний словник української мови