возз'єднавчий
ВОЗЗ'ЄДНА́ВЧИЙ, а, е.
Стос. до возз'єднання.
Возз'єднавчий процес мав після історичного акту Злуки 1919 р. об'єктивний характер (з наук. літ.);
Коли 1946 року проходив возз'єднавчий собор, греко-католицькому священику Богданові Смуку було десять років (з рел.-церк. літ.);
Возз'єднавча акція;
Возз'єднавчі діяння.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- возз'єднавчий — возз'єдна́вчий прикметник Орфографічний словник української мови