возславити

ВОЗСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. сла́влять; кого, док., ц.-с., уроч.

Уславити.

Улюбленим образом, до якого неодмінно зверталися всі, хто хотів возславити царя, був образ безмежності його володінь і всепроникності його недріманного ока (з наук.-попул. літ.);

Всі зібрані єпископи і ті, які супроводжували їх, возславили Бога (з рел.-церк. літ.).