1. Словник української мови у 20 томах

володарювання

ВОЛОДАРЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. володарюва́ти.

За його [Сулеймана] володарювання Османська імперія досягла найвищої могутності (П. Куліш);

– Не приховую від тебе, отче: мене ж і власні батьки за нездібного до володарювання мають, – труснув чорним, як руно, густим волоссям Боризес (Н. Королева);

У чому суть володарювання? Знати, вгадувати, передбачати, встигати .. Генріх метався все життя – і не встигав, запізнювався, події випереджали його (П. Загребельний);

Королева, знаючи, що час її володарювання минувся, зняла з голови лавровий вінок і чемненько увінчала ним Філостратові скроні (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. володарювання — володарюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. володарювання — -я, с. Дія за знач. володарювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. володарювання — ВОЛОДАРЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. володарюва́ти. Словник української мови в 11 томах