1. Словник української мови у 20 томах

вороний

ВОРОНИ́Й, поет. ВО́РОН, а́, е́.

Чорний із синюватим полиском (про масть коня).

Ведуть коня вороного, Розбиті копита... А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Т. Шевченко);

Козак коника сідлає, З кониченьком розмовляє: – Біжи ж, коню, біжи, ворон, Аж до тихого Дунаю (П. Чубинський);

[Явдоким (співа):] Над козачим білим трупом Чорний ворон кряче, У ніженьках, на припоні, Ворон коник плаче (М. Кропивницький);

На вороному жеребці, в золотому панцирі .. баварський молодий герцог підскочив до імператриці (П. Загребельний);

В такі хвилини Шепталу [коневі] здавалось, що він давно вже не білий, а вороний, чалий, як інші бригадні коні (В. Дрозд);

// у знач. ім. ворони́й, но́го, ч.; ворона́, но́ї, ж. Кінь, кобила чорної масті.

Копитами вдарте, вороні, – У степу ми з вами не одні (П. Воронько);

Він придивлявся до колишніх вороних. По їхніх комплекціях не видно, щоб вони з'їздилися (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вороний — ворони́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вороний — [вороний] м. (на) -ному/-роун'ім, мн. -роун'і Орфоепічний словник української мови
  3. вороний — -а, -е. Чорний із синюватим полиском (про масть коня). || у знач. ім. вороний, -ного, ч. Кінь чорної масті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вороний — див. кінь; чорний Словник синонімів Вусика
  5. вороний — прої́хатися на ворони́х. Бути забалотованим на виборах. — Як доходить діло до звітно-виборних зборів, то не їсть і не п’є Кіндрат Дорофійович. Не хоче, як кажуть, проїхатися на вороних (В. Логвиненко). Фразеологічний словник української мови
  6. вороний — ВОРОНИ́Й прикм. (означення масті коня), ЧО́РНИЙ, ВО́РОН фольк. Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі (П. Кочура); З'явиться він, було, до нас на свойому чорному, як ворон, коневі (Г. Словник синонімів української мови
  7. Вороний — Ворони́й, -но́го, -но́му (укр. поет) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вороний — ВОРОНИ́Й, а́, е́. Чорний із синюватим полиском (про масть коня). Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Шевч., II, 953, 43); // у знач. ім. ворони́й, но́го, ч. Кінь чорної масті. Словник української мови в 11 томах
  9. вороний — Вороний, -а, -е 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. 2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. ЗОЮР. II. 50. ум. вороненький. Словник української мови Грінченка