ворюватися
ВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВОРА́ТИСЯ, рю́ся, ре́шся, док.
Орючи, займати, захоплювати зайву або чужу ділянку землі.
– А це, сину, й наша нива, – сказав старий .. – Воно, сказать, хліб не так щоб і добрий, та проте, хвалити Бога, тільки клопіт один із сусідами. Кіндрат он Чепіга на цілу четверть ворався в нашу грань (М. Івченко);
– Що він? – допитується Зося. – В поле тобі ворався чи якусь шкоду заподіяв? (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворюватися — во́рюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ворюватися — -ююся, -юєшся, недок., воратися, -рюся, -решся, док. Орючи, захоплювати зайву або чужу ділянку землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворюватися — ВО́РЮВАТИСЯ, гоюся, юєшся, недок., ВОРА́ТИСЯ, рю́ся, ре́шся, док. Орючи, займати, захоплювати зайву або чужу ділянку землі. — Що він? — допитується Зося. — В поле тобі ворався чи якусь шкоду заподіяв? (Стельмах, Хліб.., 1959, 557). Словник української мови в 11 томах