восковіти

ВОСКОВІ́ТИ, і́є, недок.

Своїм виглядом, властивостями ставати схожим на віск.

І куди його йти – Ні дороги, ні трав, ні роси... Восковіє земля (П. Гірник);

Деінде на пеньках восковіли мерзлі опеньки (Є. Пашковський);

// Досягати воскової стиглості.

Сьогодні, як ніколи за ці роки страждань, восковіли серця переможців (М. Стельмах);

Чуєш, як наливаються, тужавіють, восковіють зерна в колосі, повняться сонячними соками вишні, яблука, груші, помідори, кавуни... (Микита Чернявський).