вотування
ВОТУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. вотува́ти.
31 січня 1850 р. Пруссія одержала нову конституцію, за якою двопалатний парламент отримав право вотування законів, затвердження бюджету та податків (з наук. літ.);
З 1340 р. у розпорядження парламенту Англії переходить не лише вотування податків, але й контроль за їх використанням (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me