воша

ВО́ША, і, ж.

1. Маленька безкрила кровосисна комаха – зовнішній паразит тварин і людини.

Я чув, як по мені лазили воші, такі ж самі, які я бачив на шиї у одного робітника (В. Винниченко);

Німці цілком зайняли їхню єдину кімнату і наплодили безліч вошей (Ю. Яновський);

Пізніше виявилося, що вошей не тільки не побито, а ще якимось чудом кількість їх збільшилася, вони з'явилися навіть там, де їх і не було (І. Багряний);

Собаки вигризали воші, гримлячи ланцюгами (Валерій Шевчук);

Воші – ектопаразити більшості птахів і ссавців (з наук. літ.).

2. Маленька (від 1 до 10 мм завдовжки) рослиноїдна комаха ряду рівнокрилих, яка вражає листя і кореневу систему рослин; попелиця.

– Філоксера – це така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві.., тільки ще менша (М. Коцюбинський);

Піски – як вогонь, навіть найживучіша філоксера, ота, пробачте, воша коренева, не витримує, гине, а саджанець мій росте! (О. Гончар).

△ (1) Бджоли́на во́ша – маленька безкрила сліпа мушка ряду двокрилих червоно-бурого кольору, яка живе паразитом на бджолах; браула.

Бджолина воша живиться на бджолі не кров'ю, а медом (з наук.-попул. літ.);

(2) Книжко́ва во́ша – комаха ряду сіноїдів, що розмножується в старих паперах, книжках; книгогриз (у 1 знач.).

До так званих внутрішньожитлових комах належать тарган, блощиця, книжкова воша, міль та інші (з наук.-попул. літ.);

Книжкова воша має тільце завдовжки 1 мм білого або блідо-жовтого кольору (з наук.-попул. літ.).

◇ Годува́ти (рідко відгодо́вувати) во́ші (во́шей, бліх, ну́жу, блощи́ці і т. ін.) див. годува́ти;

(3) Як во́ша за кожу́х ([за] кожу́ха), зі сл. триматися, держатися і т. ін. – дуже міцно.

– Федю, рости правдивим, чуйним до людей. Паразитів різних по голові бий, а за добрих людей держися як воша за кожух (В. Москалець);

Після одруження з Геннадієм рішуче перестала [Марта] бути доступною, трималася строго й міцно, як воша кожуха (Валерій Шевчук);

Схопився мужик за город, що біля дому, і тримається за нього, як воша за кожух (з газ.);

(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) чума́цька во́ша, зі сл. величатися, пишатися і т. ін., ірон. – дуже, надзвичайно.

Величається як чумацька воша (Номис);

Він [пан Купа] бундючиться, величається мов чумацька воша супроти простих людей (О. Ільченко).