воєводський

ВОЄВО́ДСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до воєво́да і воєво́дство.

Багато хто знав на Волині, що й сам воєвода Генрик Юзефський, і редактор воєводської газети “Українська нива” Петро Певний, і чимало комерсантів, адвокатів, тюремних чинів, які осіли, мов хмара, на Поліссі, колись служили в Петлюри (М. Малиновська);

Повстанці розправились з місцевим воєводою Беклемішевим і начальницьким складом воєводського гарнізону (з наук. літ.).

2. розм. Те саме, що воєво́дин.

– А ви думаєте, що .. в ці колись воєводські палати так і пускали людей з отакими руками? (П. Козланюк);

Воєводський посланець, молодий двадцятидворічний юнак з наївними голубими очима, вперше вибрався в світ з таким важливим дорученням (В. Чемерис);

Тур полюбив Малушу, вона здавалася йому кращою від усіх дівчат Гори, хоч між ними були й воєводські, і боярські, і княжі дочки (С. Скляренко).