впинатися

ВПИНА́ТИСЯ (УПИНА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВП'ЯСТИ́СЯ (УП'ЯСТИ́СЯ), ВПНУ́ТИСЯ (УПНУ́ТИСЯ), впну́ся, впне́шся; мин. ч. впну́вся, впну́лася, лося і вп'я́вся, вп'я́лася, лося; док., в кого – що.

1. Із силою встромлятися, всаджуватися в що-небудь (про гострі предмети).

Стріли лучників дзенькали в начищену бронзу, мовчки впинались у живе тіло людей і коней (І. Білик);

І здригнувся козак, мов метка стріла вп'ялася йому в серце (Марко Вовчок);

// Втискатися, вдавлюватися, врізуватися в що-небудь.

Андрій з усієї сили намагається опанувати себе, сідає. Пальці його впинаються в коліна (І. Багряний);

Припале порохом сухе груддя дороги впиналося в ноги (П. Колесник);

Вони [руки] посиніли і здавалися чужими, бо дріт, що вп'явся до живого тіла, припинив .. приплив крові (Д. Бедзик);

// Припавши до чогось, всаджувати, встромляти зуби, жало і т. ін.

Бджоли вп'ялися в лице Мотузові та Оникієві (І. Нечуй-Левицький);

– Гав-гав-гав! – залящало десь поблизу Герасимове сторожове щеня. Далі опукою вискочило із-за кущів та так і вп'ялося інспекторові в литку (С. Васильченко).

2. чим, у кого – що і без дод., перен. Дивитися на кого-, що-небудь із зацікавленням або напруженою увагою.

Власов бачить Галині очі, вони так і палять його, так і впинаються (Панас Мирний);

Уп'явшись у вікно, пив [Порфир] жадібним поглядом те, про що марив у сні, що тільки і можна побачити звідси, з горішнього поверху (О. Гончар).

3. Присмоктуватися до кого-, чого-небудь.

Там, чутка була, дитину вкусила [гадюка], там – одній жінці уп'ялась у груди, та поти ссала її, поки та й не вмерла (Панас Мирний);

* Образно. Чорна сила, проти якої він воював, була зовсім не Німеччиною, а тільки мерзенним згустком підлості, упирем, який вп'явся в її тіло, обдурив її людей (Ю. Бедзик);

// Щільно притулятися (про губи).

І не вчулася дівчина, Як уста в уста вп'ялись (О. Кобилянська);

// Міцно вхоплюватися, хапатися за що-небудь.

Куняють голуби на карнизах, впинаючись у різьблення кораловими лапками (З. Тулуб);

То ж не землетрус вікову гору зрушив, то уп'явся в неї Вернигора могутніми руками та й посунув... (А. Шиян).

4. Проникати всередину чого-небудь, міцно тримаючись, закріплюючись.

Кажуть, отим товстелезним дубам, що могутньо вп'ялися в землю і верхів'ями сягають хмар, сотні літ (М. Олійник);

В затоні Робітники, яким в долоні Іржа вп'ялася назавжди, В громах сталевих особливі, Своєю працею щасливі (Л. Забашта).