вражливий
ВРА́ЖЛИ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що вра́зли́вий¹.
Вона стала вражлива останніми часами (О. Кобилянська);
Боявся я, щоб ти, як людина молода й палка, вражлива й обидлива легко, не виговорився, бесідуючи з московськими або і з нашими всякого чину людьми (Б. Лепкий);
* Образно. Не плямив поцілунок мій зроду квіток, чи то пишні були туберози, чи квітки, що зродив найпростіший садок, чи до краю вражливі мімози (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вражливий — вражли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- вражливий — -а, -е. Те саме, що вразливий I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вражливий — ВРАЖЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що вразли́вий¹. Вона стала вражлива останніми часами (Коб., II, 1956, 156); *Образно. Не плямив поцілунок мій зроду квіток, чи то пишні були туберози, чи квітки, що зродив найпростіший садок, чи до краю вражливі мімози (Л. Укр., І, 1951, 222). Словник української мови в 11 томах