1. Словник української мови у 20 томах

врешті-решт

ВРЕ́ШТІ-РЕШТ (УРЕ́ШТІ-РЕШТ), присл.

Підсил. до вре́шті.

Імперії міцні людьми, які живуть чеканням зради ближніх. Тому вони й зникають урешті-решт, руйнуються (Василь Шевчук);

– О ні, не вважаю пропащими й тих мистців, у яких надія урешті-решт вмирає й вони піддаються, тонуть у буденщині, – глухо промовив Ключар (Р. Федорів);

Віки ішли, народ не перевівся, і врешті-решт вони зробились нами (Л. Костенко);

– Я заризикую. Скажу, врешті-решт, що мені треба поговорити тільки з Федьком (Л. Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. врешті-решт — вре́шті-ре́шт прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. врешті-решт — і урешті-решт, присл. Те саме, що врешті (урешті). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. врешті-решт — див. нарешті Словник синонімів Вусика
  4. врешті-решт — НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив. Словник синонімів української мови