всаджувати
ВСА́ДЖУВАТИ¹ (УСА́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСАДИ́ТИ (УСАДИ́ТИ), всаджу́, вса́диш і розм. ВСАДОВИ́ТИ (УСАДОВИ́ТИ), овлю́, о́виш, док., кого, що.
1. Уміщати, саджати в середину чого-небудь (звичайно про живі істоти).
Баба вловила, в міх усадила, деркачем била (Номис);
– У клітку золоту Всаджу тебе [пташку] я сам І все, чого захочеш, Тобі я радо дам! (І. Франко);
– Мене сьогодні бив Ціпенюк, а я хочу його до суду завдати. Біда, що нема знаків та не буде йому нічого, а я його мушу до арешту всадити (Л. Мартович);
Мене штовхали то сюди, то туди, мене всадовили в танк (П. Загребельний).
2. Устромляти якийсь предмет у що-небудь.
Хотіла [Софія] вже йти, але вернулася.., дістала оздобний .. гребінець і всадила собі у волосся (Леся Українка);
– Всади увечері шпильку з ниткою в її [Калинки] сукно. Вранці вона .. подасться з хати, а нитка тебе й виведе куди треба (Ю. Винничук);
// Із силою встромляти холодну зброю в кого-, що-небудь.
Еней .. В Мезентія всадив палаш (І. Котляревський);
Пані Баличина мовчки вихопила запоясник і всадила в спину Кособудського (З. Тулуб);
// розм. Ударяти когось чим-небудь з усієї сили.
Зо всього маху всадила [Христя] кулака в Тимофієву спину, що аж по хатах загуло (Панас Мирний);
– Він оглянувся, кажу, та й витягнув мене з гурту. Тут потряс мною з цілої сили, а відтак як всадить мені кулаком межи очі! (О. Кобилянська);
// розм. Влучати в що-небудь (про кулю, шріт).
Раз на вовка хука дав; удруге схибив; за третім разом заряд у пеньок всадив (Панас Мирний);
Вона всадила під лівий край каменя ще дві кулі (В. Кучер).
3. перен., розм., рідко. Те саме, що вга́чувати¹.
Крейгер всадив [у скуповування акцій] уже всі свої гроші (Ю. Смолич).
ВСА́ДЖУВАТИ² див. уса́джувати¹.
Значення в інших словниках
- всаджувати — вса́джувати 1 дієслово недоконаного виду уміщати, саджати, устромляти у щось вса́джувати 2 дієслово недоконаного виду пропонувати комусь сісти Орфографічний словник української мови
- всаджувати — I (усаджувати), -ую, -уєш, недок., всадити (усадити), всаджу, всадиш, док., перех. 1》 Уміщати, саджати всередину чого-небудь (звичайно про живі істоти). 2》 Устромляти якийсь предмет у що-небудь. || Із силою встромляти холодну зброю в кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- всаджувати — див. устромляти Словник синонімів Вусика
- всаджувати — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- всаджувати — Вса́джувати, -джую, -джуєш; всади́ти, -джу́, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- всаджувати — ВСА́ДЖУВАТИ¹ (УСА́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСАДИ́ТИ (УСАДИ́ТИ), всаджу́, вса́диш, док.. перех. 1. Уміщати, саджати в середину чого-небудь (звичайно про живі істоти). Словник української мови в 11 томах