всевобуч

ВСЕВОБУ́Ч, у, ч., іст.

Загальне військове навчання громадян СРСР.

Не без впливу Л. Троцького 22 квітня 1918 р. Центральний виконавчий комітет приймає декрет про загальне обов'язкове військове навчання громадян (всевобуч) (з наук. літ.);

// Управління з проведення загального військового навчання.

Після встановлення на Житомирщині Радянської влади керівники губернського відділу всевобучу зобов'язували відкривати на місцях військово-спортивні клуби і гуртки (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. всевобуч — всево́буч іменник чоловічого роду загальне військове навчання іст. Орфографічний словник української мови