всепереможність

ВСЕПЕРЕМО́ЖНІСТЬ (УСЕПЕРЕМО́ЖНІСТЬ), ності, ж.

Властивість за знач. всеперемо́жний.

На початку війни, в перших же боях, він потрапив у полон із кількома полками через “геніальну” стратегію якогось войовничого генерала, що по-суворовськи вірив у всепереможність “руського духу” (Д. Бузько);

Позитивізм становив собою сліпу віру у всепереможність науки і людського розуму, своєрідну “релігію матерії”, з якої випливали і механістичні схеми рецептів для соціальних перетворень (з наук.-попул. літ.);

Нехай непохитною залишається наша віра в усепереможність добра, а Великдень наповнить радістю наші серця і душі! (з газ.).