встик
ВСТИК, присл.
Так, щоб край або кінець одного предмета з'єднувався з краєм або кінцем іншого.
Гобеленові шпалерні листи клеяться встик клеєм для важких шпалер (з наук.-техн. літ.);
Газопровід виконано з безшовних сталевих труб, повністю зварених встик, з антикорозійною ізоляцією (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me