всього

ВСЬОГО́ (УСЬОГО́), присл.

1. Разом, загалом, у цілому.

Брали [зерно], правда, не важивши. Хто скільки здужав на собі понести. А всього, вважай, сот до двох пудів (А. Головко);

Підрахунки свідчать, що той шар гумусу, котрий маємо і яким користуємося, нагромадився всього за десять-дванадцять тисяч літ... (О. Бердник).

2. у знач. част. У сполученні з числівниками вказує на обмеження кількості; не більше; лише, тільки.

Петро знову задумався – і пригадалася йому жінка, котру він колись давно, ще невеличким хлопчиком, всього одним-один раз бачив на віку... (Панас Мирний);

– Я буду там усього кілька днів і повернуся назад (Ю. Смолич);

Від Келеберди до Андрiєвого села було всього тридцять кiлометрiв (П. Загребельний).