втелющуватися

ВТЕЛЮ́ЩУВАТИСЯ (УТЕЛЮ́ЩУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВТЕЛЮ́ЩИТИСЯ (УТЕЛЮ́ЩИТИСЯ), щуся, щишся, док., фам.

1. Влізти, потрапити в небажане місце, справу і т. ін.

Не звик вiн [козак] обходити ями та пнища, й багато знає, i часто втелющується не туди, куди слiд (Ю. Мушкетик);

– Коли не гуска забреде кудись, то теля у провалля втелющиться або корова у багнюці зав'язне... (М. Кропивницький);

Марфа вже сама ходила, бігала на хитких ногах, нянька ледве поспівала за нею, так і гляди, щоб куди-небудь не втелющилась (К. Гордієнко).

2. Пильно або довго вдивлятися у кого-, що-небудь; втуплюватися.

Чорні вуглики очей допитливо .. спиняються на чоловіках. Ось вона – по-дитячому втелющилась у Василеві лупаті рогові окуляри (Б. Антоненко-Давидович);

Щойно сіли усі за стіл, заставлений наїдками, як Олелько примостився навпроти князя і втелющився в його носа так нахабно, що Анкадові незручно стало (Ю. Винничук).

◇ (1) Втелю́щуватися / втелю́щитися в го́лову кому, фам. – з'явитися і невідступно триматися в чиїй-небудь свідомості (про думку, ідею і т. ін.).

На моє нещастя, втелющилася мені в голову підозра (Ю. Збанацький).