вуглепластик

ВУГЛЕПЛА́СТИК, у, ч.

Композитний матеріал на основі смол та вуглецевих волокон; вуглепласт.

Вуглепластик застосовують для виготовлення оболонок літаків, деталей двигунів, елементів космічних апаратів тощо (з наук.-попул. літ.);

Міцність вуглепластику залежить від міцності волокон, параметрів матриці, термонапруг, а також від температури полімеризації (з наук.-попул. літ.);

Корпус гітари виконано з легкого композиційного вуглепластику, в дизайні якого вбачається смак майстра (із журн.).