вудка

ВУ́ДКА, и, ж. (мн. ву́дки́, ву́до́к).

Знаряддя для риболовлі, що звичайно складається з вудлища, волосіні й гачка.

Там, де Боровиця вливалась у Рось, сиділи над водою парубки й малі хлопці з вудками (І. Нечуй-Левицький);

Коло неї [річки] кружляють рибалки з вудками й приманками (І. Франко);

Вода шумить, вода гуде. На березі рибак На вудку дивиться і жде – Спокійно, сумно так (М. Зеров);

Вудка туго зiгнулась, i волосня от-от розiрветься од метань хижака, що проковтнув разом з наживою гострий, смертельний гачок (В. Сосюра);

Незабаром скінчиться навчання, і я знову матиму змогу ходити купатися на Ворсклу, ловити вудкою рибу (Б. Антоненко-Давидович);

Лишень зрідка, нервово торкалися гачка вудки малі окунці (У. Самчук);

– А ти будеш тут рибу ловити? – Попробую, – сказав Грицько тоном досвідченого рибалки, розмотуючи саморобну вудку (А. Шиян).

◇ Закида́ти / заки́нути ву́дку (ву́дки́, ву́дочку, гачо́к, га́ка і т. ін.) див. закида́ти²;

Змо́тувати / змота́ти ву́дки́ (ву́дочки) див. змо́тувати;

Піддава́тися / підда́тися на ву́дку (на ву́дочку) див. піддава́тися;

Попуска́ти / попусти́ти ву́дку див. попуска́ти¹;

(1) Урва́лася (увірва́лася) ву́дка кому – хто-небудь утратив можливість наживатися на чомусь або верховодити в чомусь і т. ін.

– Жалувався дуже, що всьому земству урвалася тепер удка [вудка], .. бо, каже, що перше дурницею доставалось, то тепер або випросить треба, або купити (І. Котляревський);

Приїхала пані. Уся двірня радо вітала її.., бо, хоча й гримав на їх управляющий [управитель], вони почували, що ввірвалась тепер йому вудка, і не боялися (Дніпрова Чайка);

– Згодом урвалася окупантам вудка. Господарями в лісі стали партизани, не дозволили ліс нищити (Ю. Збанацький).